Искать в полном словаре

БЕДОКУР

БЕДОКУР
ТолкБТС
-а; м.; трад.-нар.см. тж. бедокурка Тот, кто бедокурит; озорник, проказник.Расти бедокуром.
БЕДОКУР
ЭтимКрылов
БЕДОКУР
ТолкМАС